Пішов на війну з усмішкою, аби звільняти містечка і людей. Прощаються з Русланом Водолазським


  • Вже близько місяця від Руслана не було звістки. Жевріла надія, що він живий, поділилась сестра Вікторія. Окрім її власної родини, у жінки залишався лише брат — батьків не стало ще раніше.
  • На жаль, дива не сталось — 16 листопада при державному обміні тілами тіло Героя передали українській стороні. Руслана упізнали родичі.

Кілька днів Підволочиська громада очікувала і вірила в диво. Сподівались й рідні, що сталась якась помилка, от-от задзвонить мобільний і скажуть, що Руслан живий. Або й сам задзвонить рідним. На жаль…

Підволочиська громада опустилась навколішки — земляки зустрічають Руслана Водолазського — Героя, який віддав за нас із вами найдорожче — власне життя. І який назавжди повертається додому…

Оббивав пороги військкомату і просився на фронт

— Вже кілька днів як Підволочиську громаду облетіла сумна звістка про смерть ще одного воїна. Не хотілося вірити, але, на жаль… 19 жовтня 2022 року в боях за визволення Херсонщини загинув житель селища Підволочиськ Руслан Водолазський, — гірку звістку повідомили у Підволочиській громаді.

Водолазський Руслан Сергійович народився 24 травня 1984 року у Підволочиську. Його батьки ще раніше відійшли у вічність, власної сім’ї він створити не встиг. У Героя залишилась сестра Вікторія та її родина.

— Наш Герой був добровольцем, кілька разів приходив у військомат з проханням відправити його на війну, але більше трьох разів йому відмовляли, — поділилась секретар ради Підволочиської громади Мар’яна Кузьмін. — Руслан був наполегливим. І вже в квітні його відправився воювати.

Близько місяця від Руслана не було жодної звістки. Проте надія, що він живий, не гасла. Особливо в це вірила сестра Вікторія, — у неї ве давно, окрім власної сім’ї, з рідних був тільки брат.

Низький уклін тобі, солдате

— 16 листопада при державному обміні тілами тіло нашого Героя було передано українській стороні і упізнано рідними, — повідомила Мар’яна Кузьмін. — Руслан був простим і щирим, любив життя і не збирався помирати. Він пішов на війну з усмішкою і свідомо розумів, що своєю службою в ЗСУ він буде докладати максимум зусиль, звільняти від окупації міста і села, щоб люди, які там жили, були щасливі в своїх домівках на рідній землі.

Земляки щиро сумують з непоправної втрати. Та співчувають сестрі загиблого воїна та її сім’ї. І просять для загиблого Героя, який понад місяць тому поповнив лави Небесного війська, аби Господь прийняв його жертву та дарував вічний спочинок на небесах. Слава Україні! Героям Слава! Герої не вмирають!!!

— Вічна пам’ять. Спочивай з Богом, — співчуває Ганна Трач. — Низький уклін тобі, солдате. Співчуття рідним та близьким.

Редакція висловлює щирі співчуття сестрі та її сім’ї, рідним, друзям, землякам, побратимам та всім, хто втратив дорогу людину. Вічная пам’ять, шана і слава тобі, Герою…

Герої війни

Оставьте первый комментарий

Оставить комментарий

Ваш электронный адрес не будет опубликован.


*


Яндекс.Метрика