Мріяв побачити внука Михайлика та дітей. На Кременеччині сумують за бійцем Сергієм Пилипчуком

Змалку він мав загострене відчуття справедливості. Не міг стерпіти неправди, бодай дрібної нечесності. Тож коли росія напала на українську землю, чоловік пішов воювати на фронт з перших днів війни. 53-річний Сергій Пилипчук не встиг побачити новонародженого онучка, не встиг попрощатись з донькою та сином, коханою дружиною.

Він їхав на завдання за рулем бойової автівки, в салоні сиділи ще два Сергії – його вірні побратими. Ворожа міна обірвала життя військових. Всі троє загинули в один день. Трагічний збіг, від якого мурашки по шкірі…

Про те, що сміливого бійця Сергія Пилипчука з Великих Загаєць не стало, краянам минулої неділі сповістили на сторінках громади та Кременецької РДА.  

– Схилімо голови в скорботі… Із сумом та жалем повідомляємо, що у бою за Батьківщину поблизу села ***** на Харківщині загинув Пилипчук Сергій Володимирович. На жаль, війна невблаганна і забирає найкращих… Слова ніщо для рідних та близьких, та все ж висловлюємо щирі співчуття дружині, дітям та внукам загиблого Героя. Вічна пам’ять та слава полеглому Захиснику! – сумує за ним вся Великодедеркальська об’єднана територіальна громада.

– Трагічна звістка про загибель Героїв-військовослужбовців Збройних Сил України надійшла знову. Із сумом та жалем повідомляємо, що 13 жовтня 2022 року у бою за Батьківщину загинув наш земляк Сергій Пилипчук. Висловлюємо співчуття рідним та близьким… Нехай душа Героя отримає Боже благословення та спокій, – написали від Кременецька Районна Державна Адміністрація.

Якою людиною був Сергій? Яким залишився у серцях односельчан, товаришів та найближчих людей? Чим дорожив, про що мріяв та за що боровся? Герой ціною власного життя захищав наш мирний сон і щасливе майбутнє. Він житиме в серцях доти, доки ми про нього пам’ятаємо…

Для нього сім’я була понад усе

Пилипчук Сергій Володимирович народився 8 лютого 1969 року у селі Великі Загайці, що розташоване на річці Вілія, на Кременеччині. Там і мешкав все своє життя. Свого часу чоловік закінчив Великозагайцівський ЗЗСО І-ІІІ ступенів, а далі вирішив не здобувати вищу освіту, а завести сім’ю й заробляти на життя власною працею. Тим паче роботи Сергій не цурався, був майстром на всі руки.

– Нас обох у класі називали затійниками. Ми будь-які витівки влаштовували. Сергія дуже любили вчителі. Класна керівничка завжди казала, що він – борець за правду, адже з дитинства мав загострене почуття справедливості. Пригадуєте, як у радянські часи всіх рівняли під одну копірку? А Сергій не вписувався в той стереотип, не хотів бути як інші. Як друг, він завжди виручав у скруті, йому можна було довіритись. На роботі, де б Сергій не працював, його хвалили за відповідальність й відданість справі, – розповідає товариш загиблого Іван.

Оставьте первый комментарий

Отправить ответ

Ваш e-mail не будет опубликован.


*