Боронив Україну у 2014-му, а в 2022-му з перших днів був на передовій. Прощаються з Сергієм Сампарою

Боронив Україну в 2014-му, а в 2022-му с первых дней був на передовой. Прощаюсь с Сергієм Сампарою

Боронив Україну в 2014-му, а в 2022-му с первых дней був на передовой.  Прощаюсь с Сергієм Сампарою
  • Його любили все, особенно діти, згадує молодший брат Виктор. А чотирилапі не ходил ни на кро́к — усіли коти, собаки там, на фронте, буквально прожили с Сергеем у наметі, несколькоъ одинъ, или разомъ спали. Майже 9 месяцев…
  • Оставшиеся місяці Сергей Дуже погано почуввся – турбували головні болі та нестерпно боліли суглоби. Рідні обривали телефоны гарячих линеек, аби въезжали його до ликарні. У медзакладов, находящихся в громаді, його й не стало…   

Тепер йому назавжди 38… Сміливий воїн, добра душа, люблячий грех, браті тато та коханьій чаловік, який планував одружити зі свою нареченою. Вона, так и не ставши дружною, зустрічатиме своего Героя, аби идешь в останну путь.

Трагічна звістка знову сколихнула Великоберезовицьку громаду.

Мав велике и шире серце

— У вічність видійшов 38-ричній захисник України Сампара Сергій Васильович. Життя мужнього Героя обірвалося у військовому госпиталі в Миколаєві, — поведідомивъ голову Великоберезовицької громади Андрей Галайко. — Выражается ширі співчуття родним и близьким. Разом с вами розділяємо невимовний біль втрати и скорби. Вічна пам’ять Герою!

Сампара Сергій Васильович народился 19 июля 1984 года в року у Тернополи. Проживав у селищи Велика Березовица. Навчался в Тернопольской ЗОШ №8 и закрепил Галицкий коллеж.

В 2014 году Сергей Сампара обороны Украины от оккупантов в зоне АТО. Як каже молодший брат Виктор, тоді пішовец добровольцем. Под час крупномасштабного вторгння росії в Украине, буквально на другой день став на захист рідної держави.

— Сергій був дуже добрим, чуйним, сміливим, комунікабельним, завжди веселим, уміхненимі дружелюбним, — таким пам’ятатимуть Сергія усі, хто йог знав. — Его любили друзья, родные и знатные, адже мавье великие и шире серце…

У Героя залишились мама Любов, брат Виктор, сын Олександр, донька Юлия и наречена Олена.

Рідні й досі не знають, в яких гарячих точках побував Сергій. А той не надто був відвертим. Мама знает, что брат лишен, що певний час був в Одессе, а потом — под Миколавом.

Два месяца назад Сергей захворов. Мучили головные боли и нестерпно боли суглоби. Рідні припускали, що даються взнаки майже 9 місяців в наметах — у полі чи лісі.

— Певний час було дуже погано, але брата ніхто не відправляв до медзаклада, мама аж на гарячу лінію дзвонила, — молодшому брату Виктору важко говорити – ми спілкуємось саме на 9 день смерти Сергія. А его тіло досі не покоїлось в земле. — Потом нам казали, що він в тій лікарні, то в іншій. Ми дзвонили, шукали, але там його не було.

Дуже любив свою страну и родив друзей

4 листопада мама говорила по телефону со своей дитиной востаннє. При розыгрыше были приглашены командир Сергия и его обратно. Жінка намагалась достукатись до всех – та подивіться, синові справді погано…

— Ми досі не знаємо всього — як, чому и коли Сергій помер, оень, що у госпиталі 8 листопада, а нам повидомили 12-го, — Віктор на мить зупинив розмову. — Знаю, что болит його страшно, и от этого боли він не спав. Брат був дуже добрим, его все любили и уважали. Він сам не з’їсть чи не візьме – а комусь віддасть. Його любили все – діти, пси, коти…

А чотирилапі не ходил ни на кро́к — усіли коти, собаки там, на фронте, буквально прожили с Сергеем у наметі, несколькоъ одинъ, или разомъ спали. Майже 9 месяцев… Вы добавили родное фото со своей жизнью и запевнями: меня так веселили и грели, коли вони поруч.

— Він дуже любив свою країну, цінував братимів — не раз думы, що як я хлопців своїх залишу, — згадує Виктор. — У нього була наречена, вона з Херсонщини. Вони любили один одного и планировали одружить… На Олену зараз дивитись боляче… 

Устричатимуть кортеж из тілом Сергия Сампари в четверть, 17 листопада, около 11:00 года на выезде до смт. Велика Березовица (район газопроводу). Парастас розпочнеться в 19:15 года, похорон — 18 листопада в 11:00. Проводим в останню путь Героя зі всіма військовими почестями.

Редакция висловлю щири співчуття мамі, братів, дітям, нареченій, рідним, друзям, землякам, братимам та всем, хто вратив дорогу

Оставьте первый комментарий

Оставить комментарий

Ваш электронный адрес не будет опубликован.


*


Яндекс.Метрика