Планував одружитись з коханою Настею. У бою на Луганщині загинув 28-річний майор Ігор Кулініч

  • Щелкну зранку колеги мами, місцевої вчительки Раїси Васильівни, доки були в укрітти, питали, як Ігорко. По обиде жінка отримала співіщення, що її старшого сина більше немає серед живых.
  • Це така дитина – дуже, дуже він хороший. Завжди с посмішкою, врівноважений, толерантний, гарно вчився. Про нього згадуєш, и хочеться посміхнуться, а потом мить – и від болю розриває навпил…

Кременеччина и Почаевская громада по жалобе — у бою загинув 28-летний мэр Игорь Кулініч из с. Ридомиль. Люди оплакуют земляку и опустили навколішки, застрічаючи траурний кортеж с його тілом. Болить так, що дихати важко…

Планував одружитись с коханою Настею.  У бою на Луганщині загинув 28-річнний майор Ігор Кулініч

Був заступником командира десантно-штурмового батальона

— З сумом та величезною скорботою сповіщаємо про загибель нашего земляка — Кулініча Ігора Ивановича, 1994 рок народуження, мешканця с. Ридомиль Кремецкого района, — гірку звістку повідомили в Кременецкій адміністрації. — Заступник командира десантно-штурмового батальона, військової части Збройних Сил України, загинув у бою в Сватовском районе Луганской области, проявши стойкість и мужність.

Майор Игорь Кулиніч отримав ушкодження внаслідок військових дій зі сторони агресора — от від вибухів и осколков. Співчуття родним, близким, друзьям, братимам… Герой завжди житиме у наших серцях! Слава вірному сину України!

Ще напередні місцева депутатка, колега й однокласниця мами Героя Раїси Васильівни Анна Бас зустрілась із жінкою в укритті. Пани Раїса була біля своих учів молодшої школы а пани Анна – біля старшокласників. На количество хвилин колеги й однокласниці зустрілись. Аня й питала, як Ігорчик. Мама відповила, що наразі не знай, де її дитина. А по прошествии того же дня до пани Раїси приехали из військкомата и повидомили, що її старшого сина вже немъ середъ живых. Жінка вже й не чула нічого після слів «…загинув як Герой»…

Кулиніч Игорь Иванович народился у червні 1994 року в с. Ридомиль. У Героя остались мама Раїса Васильевна, батько Іван Миколайович и молодой брат Виталій. А еще — кохана дівчина Настя, з якою зустрічались вже дуже давно и планували одружитись. Але через війну все було не на часі… Саме до неї Ігор дзвонив, щойно була можливість. А вона оразу телефонвала його мамі и переповідала новости про їхнього Ігорчика. Тримались разом и батьки обох закоханых, хоча Настина родина из Хмельниччини, відстань не була на заваді. Бо чекали и мрияли, аби пошвидше настав мир и їхні діти одружились…  

Господи, який біль…

— Мама Ігоря завжди була малослівною – Рая тримала все в собі, — Анна Бас ледь стримує сльози. — Як їй все это витримати, — не знаю. Як и де знай слова, аби втішити, розрадити. Господи, який біль…

Люди любили його, эта була така дитина, що надавалась любити, ела місцеві. І додают: «Господній той відбір… Богови теж, напевне, потрібні найкращі…»

— Це така дитина – дуже, дуже хороша, — Анна Бас ледь стримує сльози. — Він завжди с посмішкою. Врівноважений, гарно вчився, толерантний. Дуже виважений, — оце и плачу зараз, и, згадуючи його, оразу посміхаюсь. Дуже тепла дитина. Спокійний. Завжди посміхається, и ця посмішка така лагідна…

Писля школы Игорь вступив в Львовского військового ВУЗу, а после его окончания оразу став на захист країни.  

— Боже, який біль. Вічна пам’ять, царство небесне дорого Герою Игорю, а рідним глибоко співчуваю, — написала Ганя Левандовська .

Редакция висловлю щирі співчуття батькам, братьям, нареченій, родним, друзям, землякам, братимам та всем, хто вратив дорогу людям ну. Вічная память, шана и слава тоби, Герою…

Оставьте первый комментарий

Оставить комментарий

Ваш электронный адрес не будет опубликован.


*


Яндекс.Метрика